Кодеин напиток Lean (лин) Омск

Я блин чувствую себя таким зомби сейчас, бро, словно гуляю по туманному пути. Ну ладно, дай я перемотаю пленку назад и расскажу тебе о своих приключениях. Вот так то, братишка, однажды в выходной я сидел дома, пацаны уже достаточно давно рассказывали о ганджубасе, псилоцибиновых грибах и прочих штучках. И я, блин, решил попробовать, ведь будь че, это молодежный тренд сейчас. Диазы, ширяло, пудра – всё это уже было проброшено в мою жизнь, и пора было открыть для себя новые горизонты, не так ли? Так вот, я начал искать, где можно купить закладки этой дряни. Прокладки, шестёрки, таблеточки – такие названия они имеют в мире наркоманов. И тут заметил, что в моём дворе открылся овощной киоск. И, братишка, я почувствовал, что это – моя удача. Ведь всем известно, что на овощных рынках можно найти всё что угодно – от ганджубаса до псилоцибиновых грибов. Так вот, однажды ночью, когда темнота окутывала улицы, я решил осуществить свою релашку. Прокрался я между рядами овощного киоска, практически не освещенными светом фонарей. Ночная тишина и неуверенность охватывали меня, но решимость подогревала моё сердце, как огоньок зажигалки, манящий толпу наркоманов. Как только я добрался до задней части киоска, глянул, и видят братишки, там стояли ящики с овощами, а рядом – настоящий сундук с сокровищами. Я попытался открыть его, но он был заперт на замок. Ладно, сказал я себе, буду ломать замки, как в фильмах. Но я был тупой, и умение взламывать сейфы не входило в мой навыковый ряд, к сожалению. И тут, словно мне вспомнилось о чём-то, я обернулся и увидел полку с ганджубасом. Какой кайф, братишка! Сразу проснулась моя наркоманская душа, и я решил, что ганджубас достоин моего внимания даже больше, чем закладки. Ведь наркоманский жаргон можно обсуждать бесконечно, а особенно когда речь заходит о марихуане. Так вот, я схватил пачку ганджубаса и небрежно, словно воришка, спрятал его в свою куртку. Поначалу я не понимал, какой кайф от этой штуковины, но потом я решил сделать эксперимент. Взял ганджубас, измельчил его и нежно завернул в другую заливку – ширяло. Такая комбинация обалденно действовала на мои серые клеточки. Жара мгновенно охватила меня, и я погрузился в прекрасный мир наркотического блаженства. Ну и конечно же, все наркоманы знают о риске, а я – не исключение. Кто знает, что может случиться, когда ты пробираешься по темному овощному киоску ночью? Вдруг магазинщик проснётся и заметит меня? Или у меня кончится везение и я встречу полицейских за углом? Братишки, я чувствовал, что моя жизнь на кону. Но все прошло гладко, никто не заметил меня, и я смог выбраться из киоска совершенно незаметно. Казалось, я пролетел мимо, словно тень, полная удовольствия и закладок. В общем, я сделал свою релашку, братишки! Ночное приключение оставило во мне такой след, что не знаю, смогу ли я забыть это когда-нибудь. В итоге, я купил ганджубас, а нашел закладки. И осознал, что этот мир наркоманов полон опасностей и приключений. Но ведь так интересно, правда? Хотя, братишки, я всё-таки решил оставить эти приключения в прошлом и больше так не рисковать. Не потому что я боюсь, но потому что это несерьёзно и глупо. Вот и всё, братишки, конец моего наркотического рассказа. Оставайтесь на своих путях и не идите моими стопами. Это опасно, безумно и глупо. Увидимся в других историях! Вот и всё, братишки!

Але, братани, я вчора таке прикольне пригода підкидав. Закладки, бошки, марки – все було на висоті!

Так от, зранку я прокинувся з таким кіром життєвим, що аж бридко. Цілий тиждень здер від праці на одній сигареті, але цього разу вирішив змінити ситуацію. Їду на виставку мистецтв, а там буде все, що треба – море коноплі, зелья та забагато бомби. Ідея перебувати у стані відруба була просто неймовірна.

Вдягся я круто – кепка, величезні сонцезахисні окуляри та широка рубашка з написом "Наркоман комік". Так, братишка, вдягнувся, як справжній бородатий наркоман.

Прибув на виставку, і вже одразу почув, що тут буде вечірка на повну катушку. Заходжу всередину і бачу – вся толпа ще з дірками в тілі від вечірніх пригод. Тут і марки, і бошки, і закладки – краснісінько гуляють попарно. Ну, подумав я собі, треба розшевелити людей, щоб голову закружило від забави. Підійшов до локації зі сміхом і почав уліткувати незнайомців.

Один тип таки виглядав як наркоман. Одягнутий в білі штани, які зовсім не прикривали його нижню половину, та в червону рубашку з піратським черепом. Людилося, що він вмер від недостатку сонця. Але, як я зрозумів згодом, це був лише його стиль одягу.

- Вітаю, мій друже! – закричав я з усього горла. – Ти тут, щоб попарити свою голову сміхом?

Тип поковиркався та відповів:

- Привіт, мандрівнику сміху! Точно, що саме роблю. А ти? Звідки прийшов, цей аматор веселощів?

А я йому:

- Так-то тільки завітав з мого підвідомого світу. Мене звуть наркоман комік, і я всюди, де весело.

Тут наш ведучий оголосив, що починається сценка, в якій головними героями будуть мистецтво та марихуана. Щоб привернути увагу, я взяв сигарету та запалив її. Вважаю це таким своєрідним символом вибуху сміху. У руках у мене пливла гаряча кава, яку я посипав коноплею. Запаривсь вона, шо бошки летіли в розлогім сюжеті. Це був мій шоу! Усі з задоволенням дивилися.

Після вистави я зійшов з сцени і спробував закінчити свою закладку. Але тут на мене наскакує хлопець зі стайлішними та кривулями бровами.

- А як тобі наша вистава, нарко-клоуне? – кинув мені він. – Ти її зісрал на всю аудиторію!

А я засварив його:

- Що ти шеймишся, чувак? Я входив у роль наркомана коміка і робив свою справу. Це крута справа, зрозуміло?

Такі справи, братани, бувають з нашими справами. Ще наслідки бувають. Ось цей хлопець, наркодилер, гасив мені божевільну перемогу над репутацією. Просто фарбував мене в світлий колір. Щось типу: "Дивіться, як цей нарко-клоун залишився без роботи!"

Але я не здався. Пішов до нього і склав йому гортань на пішість. Недільник-то він втримався. Закинув пару фраз про те, як він хороший репродуктивний орган і може показати себе на всіх сторонах. Опинився його кайф: "О, наркоман комік, поціновує тілесні насолоди моїх вистав!". Чудово, сміх на сцені протягом 10 хвилин. А потім я відчепив його штани та попросив віншувати мені мою репутацію.

Він злагодився, і ми знову повернулися на виставку, де всі сиділи, шо відрублені та мундирні від мого шоу. Продовжили знов шеймити, але вже з іронією від наших подій. До мене йшла неприцьержена.

- Оце тобі чесний пропозицію, чуваче, – каже вона. – Ми проводимо акцію "Сміх у всіх сферах життя". Давай братимемо у тебе хороші шоу на вулиці, на території виставки. Що скажеш?

І я відповідаю:

- Зате коли я буду робити шеймить, тоді буду спати в отрубі. Давай, гарна пропозиція. Нехай сміх змінює світ.

Таким чином, я зустрів старого знайомого, який мене оцінює. Чули гарну музику, познайомилися з багатьма цікавими людьми. Дуже класно було бути на тій виставці. Адже для мене, як для наркомана коміка, це був справжній наркотик для душі.